ЛІТОПИСАННЯ ДУШІ

MyHeritage: Celebrity Collage - Family tree chart - Family name origins

Давним давно тут не був і ніц еічого не писав...життя змінилося кардинально і в кращий бік...

Звати ніби Алік і навчаться в медику у Львові

Нарешті я взявся написати... Так багато подій, що не
знаю, з чого й почати....Десь вже близько 5 місяців я знайомий з дівчиною
на ім’я Надя, їй 18 років і вона з Луцька. Ми  спілкуємося майже щодня по
телефоні. Так ось я однієї  ночі  з нею розмовляв про життя та все інше.
Спочатку все було ніби добре, в неї настрій був хороший. Потім перейшла
розмова на кохання і самотність. Вона мені сказала ще раніше, що після
Артема (то її колишній хлопець) не хоче більше нікого. Хоча до Артема вона
теж не збиралася повертатися. Відтак  вирішила лишитися сама.  Тоді вона
так задумалася, я навіть думав, що вже заснула, а потім почала плакати.
Коли трохи заспокоїлася, то почала казати, що це не через мене, а вона
подумала, що дуже страшно буде бути самій. Весь наступній день вона ходила
сама не своя і це помітили батьки. ЇЇ все ж таки подруга витягла погуляти.
В цей час батьки обшукали всі її речі і знайшли мої вірші і все інше. Вони
їй потім все наказали спалити, а зі мною припинити спілкуватися. На
наступний день Надя віднесла все те поки до своєї подруги (Соні). А її
батьки трохи заспокоїлися і дозволили нам говорити лише вдень і тільки по
годині. Це все я дізнався незадовго до 00-00 і тієї ночі мені було геть
паскудно. То я ще перед тим якось написав був Ірусі одну СМС, щоб вона
мені написала, чи я щось для неї  означаю. Вона мені не відписувала. Далі
я в цю ніч її пишу: «Привіт! Все з тобою ясно! Я тобі НІЩО! Куди поділися
всі, колись файні слова? Я тебе не засуджую. Я ж ніяк не можу претендувати
на місце в твоєму житті . Хіба ні ?». Після цієї СМС почав дзвонити
Сергій, але я з ним не бажав розмовляти, про що так і написав,  то він
мені пише СМС (подаю за цензурою): «Слухай далб***б! Ти залишеш наш в
спокою чи ні, бо я тебе с*ка порву». Я йому написав так: « порви «С*ку»,
чого ще досі не порвав? Ще коли обіцяв! Хіба не ясно, що я її КОХАЮ!!!  І
хіба так важко відповісти на моє питання, чи я щось значу для не чи
ні?!!!» і, все ж вона мені потім відписала:»Ти для мене нічого не
означаєш. Я кохаю Сергія! В моєму житті тобі немає місця. Зрозумій, дай
нам спокій Іра…». А потім я її ще запитав, а що ж мені робити? То вона
передзвонила і сказала: «Привіт!  Ти не думай нічого поганого… Бажаю тобі
знайти свою другу половинку».Тут я вибив, я не міг цього далі слухати…
Вона була тоді така хороша, як вона це сказала! Попри все вона мене не
навидить, вона мені бажає щастя, але не розуміє, що моє щастя – це ВОНА! Я
і не сумнівався, що щось таке буде схоже. Та є одне велике АЛЕ. Я не знав,
що мені після цього буде так погано, я не знав, що так її кохаю… Ти мене,
мабуть, за таке, що я робив засуджуєш? Сам знаю, що неправильно… Ну не мав
права я лізти в її життя.
Після тої ситуації, через кілька днів до мене дзвонив   її дядько – Ігор
Семенович. А я з ним ще був знайомий до того, як познайомився з Надею. То
він казав, щоб я з нею був більш веселіше, бо вона, мовляв,  дівчина дуже
ніжна і чутлива, а ще сказав «ну у вас там якийсь роман». Потім якось я з
нею розмовляв, то вона почала мені казати, що має мені сказати одну річ
перед своєю смертю. Це ніби щось таке, що мені знати поки не треба і не
можна. Тобто це щось, що пов’язане зі мною. Раніше просто вона мені
розповідала все – все… А ще мені сказала таке, що здогадувалася, що до
цього все дійде.А кілька днів тому так і сказала, що так і є – вона мене
кохає. До речі, моїм батькам вона чогось подобається. Щодо неї вони мають
схоже певні плани. Але Надя для мене лише подруга.
Вона ж   зовсім не чекала такої моєї реакції. Так вона думала, що я її
покину в той же момент, але в мене не було на те підстав. Тепер вона мені
каже, що мене кохає напряму і добре, що їй від цього хоча б легше. Та,
навіть, за теперішніх умов вона реально щасливою почувається. Зараз вона
мені каже, що поки на більше, ніж дружба і дружня любов не розраховує. А
ще вона готова чекати довго і дуже довго… Враховуючи, що останні три роки
в неї нічого не було з хлопцями можна собі уявити, що це означає…  Вона
мириться з моїми почуттями до Ірусі, абсолютно адекватно оцінює, що я її в
тій чи іншій мірі буду кохати весь час. Їй це навіть подобається і вона це
в мені кохає також(!). Далі ще гірше, бо вона говорить, що мене кохає
сильніше, ніж кохала Артема (то її колишній хлопець). Мене ж навіть не
намагається якось змінити, закохати в себе і т. д. і т. п., нічого від
мене не вимагає. Вона просто попросила, щоб я її ні за яких обставин не
покинув, бо вона цього не переживе. А ще вона рада, що мене покохала, бо
думала, що її серце вже не здатне на якісь почуття. Далі я… Я її не кохаю
і це однозначно. Я її просто люблю, а між тим і між тим є велика різниця.
Мені так її шкода, але зробити з собою нічого не можу! Я не можу без
Ірусі, як коханої і Наді, як близької подруги. Я не знаю, що мені робити…
Зараз чекаю сам не знаю чого. Я боюся повернення Ірусі. Просто тоді я до
неї не зможу повернутися через Надю. З Надею теж я не можу бути без
кохання. Принаймні кілька років ще є поки вона вчиться і заміж не
збирається, а далі ж їй треба буде сім’я. Можливо, тоді я  і буду з нею,
навіть, лише чисто з любові. Чесно, я хочу тепер ще більше зникнути… Разом
з тим я щасливий, бо мене так кохає Надя. Цікавий збіг правда? Це я вже
про те, що я з Ірусьою познайомився 5 – го вересня 2006 року, а з  Надею
рівно через рік. І до чого це все? Мабуть, ця вся історія буде неповна,
коли не згадати ще одну особу. Є такий собі Сергій – особа сумнівна і
загадкова. Він лізе прямо в наші стосунки з Надею, намагається, щось
вирішити, змінити за нас. Навіщо це йому не знаю, чи він  має щодо неї
певні плани щодо неї чи що… але робить явно тільки гірше.Вчора взагалі
дійшло до якогось абсурдизму. Він привітав її зі святом (Днем Валентина) ,
а вдень знов подзвонив і питається таке: «А що, коли я приїду і тебе
закопаю, ні я придумав інше – поїду до Андрія  і його закопаю». Хіба ж це
нормальна людина?

Сьогодні рівно рік, як востаннє розмовляв з Ірусьою....

Люди, ви цієї дівчини не знаєте?

 

ТИ ПОРУЧ…

Ти поруч. Я відчуваю тебе кожною клітинкою свого тіла. Всіма фібрами серця і душі. Ти нечутно простуєш у моїй уяві, у якійсь дивній суміші вуличної архітектури Львова, Рівного і Франика. Це лише моя фантазія, мій світ, у якому я господар і тут діють мої закони. Це – мої сни, хвилинні картинки щастя за повіками заплющених замріяних очей. Нехай! Ну що з того, що це – побудоване моєю фантазією життя, все несправжнє, лише казка, але я цим всім насолоджуюся. Я просто "п'ю" цю життєдайну енергію, закоханість, жагу і пристрасть з моїх мрій і думок.

…Ми часто буваємо поруч…

…Ось сидимо в знайомій до болю ресторації. Ти щось мені захоплююче розповідаєш. Я слухаю. Мовчки спостерігаю за маленькою цівкою сигаретного димку, що піднімається з – поміж твоїх пальців. Зауважую твої нігті – розмальовані лаком кольору рожевого перламутру. Надто гламурно ( ти ж знаєш, я терпіти не можу гламуру!!! Чому вони не чорні, або, хоча б не криваво – червоні?). Ти знову вдягаєшся мені на зло – сукня з надто оголеними персами і непристойно короткою спідничкою. Тобі подобається. Коли в цьому напівтемному залі твою фігуру заціловують захопливими поглядами інші чоловіки. Тобі подобається коли я ревную…

…Тиха сутінь вечірнього міста. Силуети перехожих зливаються в темінь ночі. Мій погляд вихоплює з – під освітлених неонових вітрин дорогих магазинів і жовто – зелених світлових плям ліхтарів обриси дівчат. Серед тисяч незнайомих облич шукаю риси схожості. Всі різні – блондинки, брюнетки, красуні, не дуже, потвори - легко доступні юнки (чемні дівчата о цій порі не вештаються вулицями а замріяно засинають, читаючи романтичну класику або глибоку флософію Ніцше). А ці… Від 14 до 25. Фігурки інтимні, з викликом еротичні до непристойної оголеності майже вуличного стриптизу. Так схоже на тебе. Що варто мати одну з них на ніч? Так легко цілувати десь в дешевому мотелі на зіжмаканій, пропахлій потом і іншими виділеннями попередніх відвідувачів постелі вигини її пристрасного в екстазі тіла, уявляючи тебе. Та ти, власне, і є кожна з цих моїх дівчаток на ніч… Або інша ситуація в ту ж саму пору після 23 – 00 вечора. Чемна дівчинка. Гуляємо разом парком без всіляких натяків. Інтимно мовчимо ( власне, хіба можливий тут інтим?), та не мовчить вереснева осінь. Я проводжаю її додому (там її чекають строгі батьки – інтелігенти. Тато і мама – обоє вчителі). Вона цнотливо боїться поцілунків не кажучи вже про щось більше. Не маленька вже… 18 років. І знову вона це – ти!.. Так схожа на тебе. Колись і ти була такою сором'язливо неприступною доки не спробувала життя і кохання. ..

…Перегортаю сторінки затертого на кутах, в дорогій облямівці альбому. На мене з пожовтілих від часу фотографій дивляться ошатні панянки в дорогих сукнях. Що гуляють вулицями міста під руку з своїми поважними кавалерами. Чомусь всі різні обличчя городянок так мені нагадують тебе. Я цілую ці фото, але їхні очі не оживають, а вуста мовчать і не шукають поцілунків. Але це – ти! Я відчуваю це – ти!..

…Ти поруч. Така однакова і різна. Я відчуваю тебе. Ти к- краплинка цього світу, ти – цей світ. Ти завжди зі мною. Поруч. Ти стікаєш гарячими сльозами по моєму розтерзаному серці…

+LONELY ANGEL+

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КЛАН ЗАПРОШУЄ ВСІХ ЩИРИХ УКРАНОМОВНИХ ПАТРІОТІВ І НАЦІОНАЛІСТІВ.
Будемо раді вас бачити.
УНК діє в межах чату опеератора мобільного зв"язку Life)  На даний момент визначено місцем базування клану  кімната "Спорт" . Учасники клану відрізняються від інших літерами UNK  наприкінці своїх ніків.
З усіх питань можете звертатися безпосередньо на номер 
80937600071
або в чаті до інших учасників клану.
МИ ВАС ЧЕКАЄМО!!!!

Шановні Пані і Панове!
Радий повідомити, що від сьогодні маєте можливість почитати мої статті в числі 12  "Без консервантів" від цього рокую
Сміло кнопайте на це посилання
http://bezb.ho.com.ua/files/bezb12.rar 
Мої творіння читайте під ніком L. A.
Приємного читання))))

Нак днях їхав в мвршрутці і чув пісню .Москалі заспівали українською. Гурт "Нєпара" виконував нашу "Руту"

 ОЦЕ ПОДУМАВ, ЩО Й МОЄ СОНЦЕ НИНІ ГОЛОСУЄ...
ЦІКАВО, ЗА КОГО???

Гроші зло???
 

 

…Дитина як завжди була непосидюча і тягла її на вулицю: «Мамо, підемо погуляти!». І знову вона вдягала свою темну сукню, куплену ще кілька років тому, до заміжжя і вони йшли осінніми вуличками села. Вона любила ці прогулянки, любила поки дитина бавилася ось так сидіти на околиці села у замріяній журливості перших вересневих днів. Це було особлива пора. Радісно – ностальгійні миті приносили спогади кількарічної давнини. Шкода, що все в її житті сталося саме так, але було вже запізно. Весь час картала себе і не розуміла чому все так сталося? Чому вона знову помилилася в людині??? Вже давно зрозуміла, хто для неї був дорожчий. Зрозуміла ще тоді, коли її залишив чоловік з цієї маленькою крихіткою на руках, пішовши до іншої жінки. Всі подальші події були ніби в тумані – сльози, депресія, потім - зала суду, папірець про розлучення і цей німий, до нудоти тупий біль в душі. Тепер вона дійсно хотіла повернутися до того, хто її дійсно розумів і підтримував. Скільки разів вона хотіла написати йому листа або подзвонити. Та постійно чомусь себе стримувала. Вона боялася, що він її відштовхне, боялася першої зустрічі, коли б вона мусила подивитися йому в очі. А ще її найдужче лякала можливість нерозуміння з його боку, як він сприйме її з чужою йому дитиною. Можливо, це був лише страх нічим не підкріплений, але вона воліла жити непевністю і ваганнями, ніж в один момент відчути повний крах її думок та ілюзій.

Коротка сільська вуличка побіля парку о цій вечірній порі була майже безлюдна. Назустріч, з великою брезентовою сумкою йшла поштарка. Коли вона підійшла зовсім близько до Ірени та її завважила. Слова: «Вам лист!» сколихнули її свідомість, вона була подивована, бо ні від кого не чекала листа. Подякувавши, тремтячими руками взяла конверт до рук. Якусь хвилю просто на нього дивилася поглядом своїх карих незбагнених очей. Знайомий почерк, штемпель місця відправлення - «Рівне» змусили її серце битися з наростаючою тривогою швидше і швидше. Довго не наважувалася розірвати конверт, якийсь незрозумілий страх, заціпеніння скували лещатами тіло. Нарешті дістала складені навпіл аркушики паперу. Рядки в її очах забігали і злилися в якусь незрозумілу картину. Чомусь почала читати з кінця, їй здавалося, що саме в кінці має бути щось важливе. Одне лише його речення: «Чекаю твоєю відповіді вселили в її душі якусь радість». Дещо оговтавшись почала читати повністю лист. Він розповідав їй докладно, з найдрібнішими подробицями своє життя, про те, що він і досі її кохає і готовий прийняти, ставши батьком для дитини, аби лише вона цього захотіла. Вона вкотре знову і знову перечитувала ці рядки. На серці ставало ніжно і тепло. По щоках текли сльози. Здавалося, що цей вересень дійсно незвичайна пора, пора кохання і великого щастя. Її збентеження помітив синок, дивився з схвильованим інтересом: «Мамо, що з тобою?». Вона притисла лист до грудей і з радісною усмішкою сказала: «Синку, в тебе є тато!».

Дізнався просто чудову новину -  Іруся вагітна від Сергія!!!!!
Я страшенно радий!
 

Що для вас щастя?

СЬОГОДНІ РІВНО РІК, ЯК Я ПОЗНАЙОМИВСЯ З ІРОЮ...

Цікава річ...
Таке враження ніби нині не 2007 рік, а 2006!
Час нестримно наближується до дати на календарі "5- те вересня".
День, коли я познайомився з Іруською.
Чомусь одного дня, вийшовши з під"їзду я відчув себе в дивному стані. Всі ці спогади і думки...
Здається, в мене їде дах....

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!!!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!!